стомлива, неприємна робота, метушня ◆ Офіцери посварювали селище, звідки вони відбували на захід, за наземними військами: з дровами було погано, намерзлися, і з водою повсякчасна морока. А. З. Анфіногенов, «А внизу була земля», 1982
мороку
| Відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| родовий | мороки | морок |
| дальний | мороку | морокам |
| знахідний | мороку | мороки |
| орудний | морокою | мороками |
Морок (IX століття) святий єпископ Данблейський. День пам'яті – 8 листопада. Святий Морок був ігуменом у Данкелді (Dunkeld), Шотландія. Згодом він став єпископом Данблейна (Dunblane).
Зодчий Зберігач Старої Столиці. Виглядає, як худа людина в одязі, схожій на костюм відкинутого, але обгорнута в ще більшу кількість ланцюгів, у бетонних черевиках, і з закривавленими інструментами. Приходить по тих, хто руйнує камінь старої Столиці.
Морок – бог брехні, обману та помилок. Саме через цей персонаж слов'янської міфології в російській мові збереглися такі вирази, як «непритомніти», «морочити голову». Та й сам корінь «мор» з'явився у слов'янських мовах завдяки цьому божеству. Мор, або сам Мороз – бог смерті, холоду та хвороб.
Синоніми до слова «морока»
| Синонім | Частина мови | Подобається |
|---|---|---|
| Канітель [21] | іменник | 1 5 |
| Незрозумілість [27] | іменник | 1 5 |
| Маєта [18] | іменник | 1 6 |
| Плутанина [37] | іменник | 1 6 |